Шкода, і, ж.
Матеріальна, часом моральна втрата, якої зазнав хтось унаслідок знищення, пограбування чого-небудь, внаслідок стихійного лиха, нападу ворогів, злісного порушення порядку та ін.
— Мудрий по шкоді — більше розуміти після втрат та збитків;
— Ускакувати (ускочити) у шкоду — зазнавати збитків;
— Як спійманий (зловлений і т. ін.) на шкоді — ніби захоплений на місці злочину;
— Не шкодить; не шкодило б — варто б, незайве.
— Шкодити, Шкодіння, Шкодливий, Шкодливо.
Шкода шкода2, присуди, сл., кого, чого. Про жалість, співчуття до кого-небудь, про почуття прикрості з приводу втрати чогось, про небажання позбуватися чогось.
Шкода — марно, даремно.
Шкода заходу (праці) — нічого не вийде, не варто зусиль;
Шкода й казати (говорити) — не варто й слів.
— Шкодувати.