Шкіра — Тлумачний словник української мови

Шкіра, и, ж. зовнішній покрив тіла людини і тварин, що захищає організм від діяння різних чинників навколишнього середовища.

Із шкіри лізти (пнутися) — з усіх сил старатися зробити що-небудь, добитися чогось;

На власній (своїй) шкірі пізнати розм. — зазнати чогось поганого, пересвідчитися в чомусь на власному досвіді.

— шкіріміт, шкірка, шкірний, шкірочка, шкіряний, шкіряник, шкіргінка, шкіристий.