Ізолятор, -а, ч.
1. Речовина, що не проводить електричного струму. Діелектрик, непровідник.
2. Виріб із фарфору, пластмаси і т. ін. для ізоляції та кріплення проводів, кабелю.
Ізолятор 2, а, ч.
1. приміщення для тимчасової ізоляції людей або тварин з інфекційними захворюваннями.
2. приміщення для тимчасового утримання осіб (до винесення судового вироку), запідозрених у скоєнні злочину.
Ізолятор в інших словниках
| Ізолятор — Великий тлумачний словник сучасної української мови |