Ізоморфізм, -у, Ч.
1. Властивість, що виражає незалежну від природи елементів тотожність структур об'єктів (моделей, систем), які порівнюються.
2. Здатність речовин, однотипних за хімічним складом і схожих за кристалічною формою, виділятися із розчину у вигляді кристалів змішаного складу.
— Ізоморфний.