Шлюз — Тлумачний словник української мови

Шлюз, у, ч.

  • Споруда для переміщення суден з одного рівня річки, каналу на другий.
  • Рухомий щит у греблі (ворота) для затримування або пропускання води.
  • Камера-посередник між космічним кораблем і зовнішнім вакуумом.

Прорвати (відкрити) шлюзи — усунути перешкоди у справі.

Шлюзний, Шлюзник, Шлюзований, Шлюзовий, Шлюзування, Шлюзувати(ся).