Шлюб — Тлумачний словник української мови

Шлюб, у, ч.

Родинне співжиття чоловіка і жінки за взаємною згодою.

Іти (піти, вести, повести, ставати, стати і т. ін.) до шлюбу — одружуватися, вінчатися; По шлюбі — після одруження.

Шлюбний день — день одруження, весілля; Шлюбний політ — політ бджіл у час розмноження.

— шлюбний, шлюбність, шлюборозлучний, шлюбувати.