Чудо, -а, мн. Чудеса, с.
- За донауковими уявленнями — явище, викликане надприродними силами, чаклунством, втручанням божої сили
- Щось незвичайне, дивовижне, всесильне
- Те, якості чого викликають загальне схвалення, захоплення
Чудо з чудес — щось особливе на тлі всього величного, гідного подиву.
- Мн. Чуда — казкова істота, диво
«Ф» Чудо-ізьдо.
— Чудисько, Чудовий, Чудовисько, Чудовище, Чудовість, Чудовний, Чудовно, Чудово, Чудодій, Чудодійний, Чудодійність, Чудодійно, Чудувати(ся).