Чудак — Тлумачний словник української мови

Чудак, -а, ч.

Див. дивак

Чудакуватий, чудакуватість, чудар, чудасія, чудацтво, чудацький, чудачка, чудернацтво, чудернацьки, чудернацький, чудернацько, чудило, чудити, чудій, чудійка, чудний, чудність, присл. чудно, чуднота, чуднуватий, присл. чуднувато, чудодій.