Кіш, коша, ч.
1. те саме, що кошик (у 1 знач.).
2. великий кошик для зберігання борошна, зерна тощо; верхня частина воза, саней (спочатку плетена).
— Васаг, короб.
3. кошик конічної форми для ловіння риби і зберігання її живою.
4. пристосування у віялці, жорнах, млині для засипання зерна.
— Ківш.
КІШ2, коша, у., іст.
1. У київській русі в XI — XIII ст. і в україні в XIV — XVIII ст. — військовий табір, обоз.
2. місце перебування запорізьких козаків.
— запорізька січ.
— кошовий.
Кіш в інших словниках
| Кіш — Великий тлумачний словник сучасної української мови |