Кошик, а, ч.
1. різний за формою та розміром плетений виріб (з лози, стебел рогозу, дранки і т. ін.) для зберігання або перенесення чого-небудь.
— Кіш, кошіль, козсо, козсоень, кошівка.
— Кошиковий, Кошикар.
— Споживчий кошик — асортимент товарів, характерний для місячного (чи річного) споживання людини або сім'ї.
2. міра, що дорівнює вмісту Кошика.
3. бот. суцвіття соняшника та інших Кошикоцвітих.
— Кошикоцвіті.
Кошик в інших словниках
| Кошик — Великий тлумачний словник сучасної української мови |