Курява — Тлумачний словник української мови

Курява, і, ж.

Дрібні тверді частинки, що нависають у повітрі або осідають на поверхню чого-небудь.

— пил, кіптява, кіптюга, кіптяга.

Див. курити, Див. куріти, Див. курний.

— такі частинки, що вихором кружляють у повітрі.

— дуже дрібні частки снігу, що носяться в повітрі.