Кум — Тлумачний словник української мови

Кум

КУМ¹, а, ч.; у зверт. Куме.

1. хрещений батько стосовно батьків хрещеника і хрещеної матері; батько дитини стосовно хрещеного батька і хрещеної матері.

— Куматися, Кумання, Кумівство, Кумівський, Кумувати.

2. заст. приятель (у звертанні).

3. нар.-поет. епітет вовка в казках, байках.

— Кумась, Кумцьо.

КУМ², КУМ-КУМ, виг. звуконаслідування, що означає крик жаби.

— кумкати, кумкання.

Кум в інших словниках

Кум — Російсько-український академічний словник (А–П)

Кум — Великий тлумачний словник сучасної української мови

Кум — Фразеологічний словник української мови

Алфавітний покажчик

А 454 Б 770 В 550 Г 819 Д 1018 Е 326 Є 65 Ж 185 З 782 І 177 Ї 10 Й 11 К 733 Л 280 М 367 Н 640 О 337 П 1111 Р 723 С 879 Т 391 У 268 Ф 179 Х 159 Ц 83 Ч 132 Ш 144 Щ 23 Ю 14 Я 31