Куля, -и, Ж.
1. Геометричне тіло, утворене обертанням кола навколо свого діаметра. Радіус кулі.
2. Предмет, що має таку форму.
— Кулястий, Кулястість.
— Земна куля — планета Земля; Куля-зонд — наповнена воднем гумова куля, яку випускають у вільний політ із приладами для дослідження атмосфери; Куля-пілот — наповнена воднем гумова куля, яку випускають у вільний політ для визначення напрямку і швидкості вітру; Повітряна куля — а) літальний апарат, наповнений легшим за повітря газом. • аеростат; б) надувна іграшка — гумова кольорова оболонка, наповнена легким газом.
3. Маленький свинцевий або сталевий снаряд для стрільби з ручної вогнепальної зброї та кулеметів, який є передньою частиною стрілецького патрона.
— Сліпа куля — куля, що випадково улучила в когось, щось, залетіла куди-небудь.
Куля в інших словниках
| Куля — Великий тлумачний словник сучасної української мови |