Країна — Тлумачний словник української мови

Країна, -и, ж.; у звертанні Країно.

1. Велика територія, що становить єдність з погляду природних умов, історії, населення тощо.

Земля.

Країнознавство, Країнознавчий.

2. Те саме, що держава.

3. Перен. про населення якоїсь держави.

  • Країна вітала гостей.

4. Місцевість з певними природними або кліматичними особливостями, з великою кількістю чогось.

  • Теплі країни.
  • Країна лісів.

Край, Сторона.