Кошара — Тлумачний словник української мови

Кошара, і, ж.

1. Загорода або хлів для овець, кіз. — Вівчарня.

2. Перен., зневажл. Про будь-яке приміщення, переповнене людьми.

3. Заст. Дерев'яний фабричний будинок або житловий будинок для робітників.

Кошарний.