Кочувати, ую, уєш, недок.
1. часто переїжджати, переходити з місця на місце разом із житлом і майном (про народи, племена тощо). — кочовище, Кочівництво.
2. розм. мандрувати.
3. переходити, перелітати стадами або зграями з одного місця годівлі на інше (про тварин, птахів). — кочовий.
4. перен., ірон., жарт. часто міняти місця праці або житло. — кочування, Кочївля, Кочовик, Кочівник, Кочівницький.
Кочувати в інших словниках
| Кочувати — Великий тлумачний словник сучасної української мови |