Конус — Тлумачний словник української мови

Конус

Конус, а, ч.

1. Геометричне тіло, утворене обертанням прямокутного трикутника навколо одного з катетів.

2. Предмет, що формою нагадує це геометричне тіло.

— Конусовий, Конусний, Конусоподібний, Конусність.

Конус в інших словниках

Конус — Словник чужомовних слів і термінів
Конус — Російсько-український академічний словник (А–П)
Конус — Великий тлумачний словник сучасної української мови

Алфавітний покажчик

А 454 Б 770 В 550 Г 819 Д 1018 Е 326 Є 65 Ж 185 З 782 І 177 Ї 10 Й 11 К 733 Л 280 М 367 Н 640 О 337 П 1111 Р 723 С 879 Т 391 У 268 Ф 179 Х 159 Ц 83 Ч 132 Ш 144 Щ 23 Ю 14 Я 31