Колонія — Тлумачний словник української мови

Колонія, ї, ж.

1. Країна або територія, позбавлена політичної та економічної незалежності, що перебуває під владою іноземної держави (метрополії).

— колоніальний, колонізація, колонізаційний, колонізатор, колоніст, колонізувати, дієприкм. колонізований.

2. Поселення вихідців, переселенців з іншої країни, області.

3. Товариство земляків у чужій країні.

— земляцтво.

4. Заклад спеціального призначення (лікувальний, виправний тощо).

5. У стародавньому світі — поселення, засновані греками, римлянами, фінікійцями та ін. на чужих землях.

6. біол. Складне об'єднання організмів, утворене однаковими або різними особинами.

— сукупність ссавців, птахів одного чи різних видів, пов'язаних спільним місцем проживання.

— скупчення бактерій у поживному середовищі.