Колонситул — Тлумачний словник української мови

Колонтитул, -у, Ч.

Друк. напис зверху кожної сторінки над текстом (у правому чи лівому кутку) у деяких книгах, журналах і т. ін., що повторює прізвище автора, назву книги або журналу, окремої статті, розділу тощо, а також перше й останнє слово сторінки чи початкові літери цих слів (у словниках і подібних виданнях); до колонтитула входить також порядковий номер сторінки (колонцифра), у ньому можуть бути лінійки й прикраси.