Колона — Тлумачний словник української мови

Колона, -и, ж.

1. елемент архітектурної споруди у вигляді високого стовпа, що підтримує верхню (зовнішню або внутрішню) її частину; має базу, стовур, капітель.

— колонний, колонада, колонадний.

— пам'ятник у вигляді стовпа.

2. визначене розташування військових частин, груп людей, машин і т. ін., що послідовно рухаються одна за одною, ряд за рядом.

І певна група людей (шоферів, трактористів і т. ін.), що спільно виконують якесь завдання.

3. ряд цифр, слів, послідовно розміщених по вертикалі.

— колонка, стовпець.

4. назва апаратів циліндричної форми; Колонка.