Коло, -а, С.
1. Замкнена крива, всі точки якої однаково віддалені від центра. А полирні кола — паралелі у північній і південній півкулях із широтами 66°33′.
2. Така крива, утворена з різних предметів. А електричне коло — сукупність тіл або середовищ, що утворюють замкнений шлях для електричного струму; Коло кровобігу — замкнений шлях руху крові в організмі. Зачароване коло — збіг обставин, з якого важко знайти вихід.
3. У знач. присл. Колом. Утворюючи таку криву.
4. Частина площини, обмежена такою замкненою кривою.
— Круг.
5. Предмет, що має форму круга або кільця; деталь машини, механізму чи пристрою у вигляді кола для передачі або регулювання руху. — Колесо.
6. Різновид хороводного танцю.
7. Перен. Певна замкнена ділянка, кола розвитку, здійснення чого-небудь; перелік таких ділянок, сфер і т. ін. Коло обов'язків. Коло проблем. Коло змагань.
8. Перен. Сукупність, група людей, об'єднаних певним соціальним становищем тощо. Коло науковців. Авторитетні кола.
Коло, прийм.
1. Уживається на позначення предмета, місця або істоти, поблизу чи біля яких відбувається дія, хтось чи щось знаходиться, перебуває. • біля, побіля, край, при.
І уживається для позначення осіб чи предметів, стосовно яких відбувається і на які спрямована дія (з дієсловами «поратися», «клопотати», «доглядати» і т. ін. та віддієслівними іменниками від них).
2. Указує на приблизну кількість, неточно визначений час.