КИДАТИ, аю, аєш, недок, КИНУТИ, ну, неш, док.
1. помахом руки (рук) змушувати летіти, падати те, що є в руці (руках).
— Кидок, Кидьбк.
— Кидати (кинути) каменем (камінь) — див. камінь
— Кидати (кинути) жереб — вирішувати що-небудь жеребкуванням
— Кинути лихом об землю — див. лихо
— Куди не кинь — з усіх боків, в усьому; скрізь
— На вітер кидати слова — див. вітер
2. перен. спрямовувати, поширювати (промені, світло і т. ін.).
3. перен., що, чим. швидко звертати кудись (очі, погляд).
— Дивитися.
4. залишати когось, щось.
— Покидати.
5. переставати займатися чим-небудь.
6. посилати когось, щось куди-небудь; переводити з одного місця в інше.
— Кидання; дієприкм. Киданий (до 1, 2, 3, 5 знач.).
7. швидко, часом недбало казати (репліку, слово).
8. безос., у що, звичайно зі словами «жар», «холод», «лють» тощо. раптово викликати в когось відчуття жару, холоду, почуття люті тощо. кидає в жар.
Кидати в інших словниках
| Кидати — Великий тлумачний словник сучасної української мови |