Камінь, ч.
1. род. меня. окремий уламок, шматок чи брила гірської породи.
2. род. меню, тільки одн. тверда гірська порода; будівельний матеріал із цієї породи.
— Держати (носити) камінь за пазухою — таїти ворожнечу, ненависть до когось.
— Готувати помсту.
— Закладати перший камінь — починати будівництво чогось.
— Каменя на камені не лишати (не лишити, не залишити, не зоставити) — а) знищувати все, зносити дощенту; б) нещадно викривати, піддавати гострій критиці.
— Кидати (кинути) камінь (каменя, каменем) у кого, на кого — недоброзичливо натякати на щось, осуджувати кого-небудь.
— Іти як з каменя — здійснюватися важко, мляво, з перешкодами.
3. у знач. присл. Каменем. із швидкістю та вагою каменя, що падає.
4. у знач. присл. Каменем. непорушно.
5. род. меня, перен. туга, смуток, тяжке почуття.
6. род. меню. коштовний мінерал як прикраса.
Див. каміння (до 1, 6 знач.).
7. перев. мн. хвороба нирок, печінки, сечового міхура.
Див. кам'яний (до 1, 2, 6, 7 знач.).