Квінтесенція, -ї, ж.
1. У давньоримській філософії — ефір, п'ятий елемент, який протиставляли чотирьом земним елементам (воді, землі, вогню, повітрю) як основний елемент небесних тіл; за середньовіччя — найтонший елемент, що становить сутність речей.
2. Згущений або найчистіший екстракт якоїсь речовини.
3. Перен. книжн. основа, сутність чогось, найважливіше, найсуттєвіше.
Квінтесенція в інших словниках
| Квінтесенція — Словник чужомовних слів і термінів |
| Квінтесенція — Великий тлумачний словник сучасної української мови |