Квиток — Тлумачний словник української мови

Квиток, тка, ч.

1. паперова або картонна картка з відповідним написом, що дає право користуватися чим-небудь, входити куди-небудь і т. ін. Тролейбусний квиток.

2. документ, особове посвідчення про належність до певної організації, установи тощо.

Див. квитковий.