Здобич, -і, ж.
1. Добуте, захоплене (у бою, з надр землі, на полюванні).
2. Те, що є предметом полювання.
— Жертва.
Здобич в інших словниках
| Здобич — Великий тлумачний словник сучасної української мови |
Здобич, -і, ж.
1. Добуте, захоплене (у бою, з надр землі, на полюванні).
2. Те, що є предметом полювання.
— Жертва.
| Здобич — Великий тлумачний словник сучасної української мови |