Звір, -ра, ч.; у зверт. Звіре.
1. Дика, звичайно хижа, тварина.
Що то (це) за звір — про що-небудь комусь невідоме або маловідоме.
2. Перен. про людину, дуже люту й жорстоку.
Розбуджувати (розбудити) звіра в кого; Робити (зробити) звіра з кого — сприяти виникненню в кого-небудь грізних, звірячих, жорстоких інстинктів.
— О звіриний, Звірина, Звірота, Звіринець, Звірівник, Звірівництво, Звірівницький, Звіріти, Звіркуватий, присл. Звіркувато; Звіролов, Звірюка (Звірюга), Звірячий.
Звір в інших словниках
| Звір — Фразеологічний словник української мови |