Задовільний — Тлумачний словник української мови

Задовільний, -а, -е. Який задовольняє певні умови для кого-, чого-небудь, потреби, визначені кимсь і т. ін.

— прийнятний, достатній, людський (про одяг, житло).

— задовільність, прнсл. задовільно.