Задоволення — Тлумачний словник української мови

Задоволення, я, с.

1. виконання чиїх-небудь бажань, вимог, потреб і т. ін.

2. почуття і стан вдоволення чим-небудь, почуття радості.

— утіха, розм. кайф, насолода, розкошування.

— А із задоволенням — з приємністю, з радістю, охоче.