Задобрювати — Тлумачний словник української мови

Задобрювати, юю, юєш і Задобряти, недок., Задобрити, добрю, дббриш, дсж.

1. здобувати, забезпечувати собі чиюсь прихильність подарунками, підкупом, запобіганнями і т. ін.

2. розм. заправляти чим-небудь страву.