Житниця — Тлумачний словник української мови

Житниця, -і, ж., книжн.

1. приміщення, де зберігається зерно.

— амбар, зерносховище.

2. перен. певна територія (країна, край, область та ін.), яка вирощує багато хліба, забезпечуючи ним інші території.

3. заст., діал. солома від жита.