Епіграма — Тлумачний словник української мови

Епіграма, и, ж.

1. Іст. У давніх греків — віршований напис на храмах і постаментах з поясненням значення предмета.

2. короткий вірш сатиричного змісту, здебільшого спрямований проти кого-небудь.

3. Заст. зле й дотепне зауваження з приводу когось, чого-небудь.

Дотеп.

епіграматист, епіграматичний.