Дисиміляція — Тлумачний словник української мови

Дисиміляція, ї, ж.

1. біол. процес розщеплення органічних речовин (розклад), що входять до складу живих тіл; процес, протилежний асиміляції і нерозривно з нею пов'язаний як один з етапів обміну речовин в організмах.

2. лінгв. заміна у слові одного з двох однакових або близьких за вимовою звуків іншим, менш спорідненим.

— розподібнення.

— дисимілювати, дисимілюватися, дисимілятивний.