Горі́ти, -рю́, -ри́ш, недок.
1. піддавати дії вогню, ним знищуватися.
— Горі́ть ді́ло (робо́та) в рука́х — швидко й посилено щось робиться; Горі́ть земля́ під нога́ми — нестерпні умови в когось; Не горі́ть — нема причин поспішати.
2. випромінювати світло; світитися.
— Горі́ть сві́чка.
3. перен. бути в жару від хвороби; мати високу температуру.
— Дити́на горі́ть від за́студи.
4. перен. червоніти від приливу крові.
— Що́ки горі́ть.
5. прийматися сильним почуттям; захоплюватися.
— Горі́ти натхне́нням.
6. яскраво сяяти; виділятися кольором.
— На клумбі горі́ли маки́.
7. пересихати від нестачі вологи (про рослини).
— Зерно́ві горі́ть.
8. псуватися від злежування; пріти.
— Сі́но горі́ть у стіжку́.
9. швидко зношуватися, рватися (про одяг).
— На ньому́ (хлопце́ві) все горі́ть — не налата́єшся.
10. перен., розм. зазнавати невдачі.
— Горі́ти на екзамена́х.
11. бути викритим, виявленим, упійманим; вчасно не виконуватися, запізнюватися з виконанням.
— План горі́ть.
— Горі́лий, Горі́ння, Горя́чий.