Горілка — Тлумачний словник української мови

Горілка, -и, ж. міцний алкогольний напій (від 40'). І саморобна горілка; самогон.

Оковита.

Горілчаний, Горілочка.

Горілка2, -и, ж. прилад для спалювання рідини або газу. горілка на газовій плиті.

— конфорка.