Гній — Тлумачний словник української мови

Гній, -ю, ч.

1. Мед. густа жовтувато-зелена рідина з неприємним запахом, яка утворюється внаслідок інфекційного запалення.

2. суміш посліду або кизяка з підстилкою, використовувана як місцеве органічне добриво.

— гнійний, гнниовий, гнійник, гноївка, гноєтеча, гноїстий, гноїще, гноєсховище.