Гніт, гніту, ч.
1. важкий предмет, що кладеться на що-небудь для постійного тиснення, пригнічування.
2. перен. те, що морально пригнічує, мучить; тягар.
- На серці гніт важкий.
3. політ. насильний вплив на кого-небудь; утиск, пригноблення.
- Національний гніт у царській Росії.
— Гнітити, Гнітитися, Гнітючий, присл. Гнітюче.
Ґніт, ґнота, ч.
Стрічка або шнур, що використовуються для горіння у старих освітлювальних приладах (напр., гасова лампа) або для змащування чогось.
Горючий шнур для вибухових робіт при передачі вогню на відстань.
— Ґнотик, ґнотовий.