Ворог — Тлумачний словник української мови

Ворог, а, ч.; у зверт. вороже.

1. особа, яка перебуває в стані боротьби, неприязні з ким-небудь. • недруг, супротивник.

2. принциповий супротивник чого-небудь.

3. збірн. супротивник на війні, у воєнних діях.

4. перен. шкідник рослин, лісу і т. ін.

— ворогування, ворогувати, ворогуючи, присл. вороже; ворожнеча, присл. ворожо.