Воркотати, очу, бчеш, Воркотіти, очу, бтиш, недок.
1. видавати своєрідні переливчасті звуки (про голубів, горлиць і т. ін.). — Воркувати.
2. перен. ніжно розмовляти з ким-небудь. — Воркувати.
3. виявляти своє незадоволення, гнів і т. ін. приглушеною мовою. — Бурчати.
4. утворювати одноманітний приглушений звук-рокіт (про машини, воду і т. ін.).
— Воркіт, Воркітливий, Воркітливість, присл. Воркітливо; Воркотання, Воркотіння, Воркотливий, Воркотня, Воркотун, Воркотуха.
Воркотати в інших словниках
| Воркотати — Великий тлумачний словник сучасної української мови |