Ворожбит — Тлумачний словник української мови

Ворожбит, а, ч.; у зверт. ворожбите.

1. особа, що вгадує майбутнє, розповідає про минуле, ворожачи на картах чи за якимись іншими прикметами.

2. знахар.

— ворожбитка, ворожбитство, ворожбитський.