Воля — Тлумачний словник української мови

Воля, -і, ж.; у зверт. Воле

1. відсутність обмежень у проживанні, роботі тощо. — Привілля.

2. свідома саморегуляція особистістю своєї діяльності і поведінки, що забезпечує подолання труднощів у досягненні мети.

3. бажання, хотіння; прагнення досягти своєї мети. — Рішучість.

4. право розпоряджатися на свій розсуд.

5. дозвіл, згода, рішення.

6. свобода, незалежність.