Бунт — Тлумачний словник української мови

Бунт, у, ч.

Стихійне повстання.

— Заколот

— Бунтар, Бунтарка, Бунтарство, Бунтарський, Бунтівливий, Бунтівний, Бунтівник, Бунтівниця, Бунтівницький, Бунтівничий, Бунтувати, Бунтуватися

Бунт², -а, ч.

Велика кількість щільно спакованих однорідних предметів.

— тюк, стіс, зв'язка.

Бунт в інших словниках

Бунт — Словник чужомовних слів і термінів

Бунт — Російсько-український академічний словник (А–П)

Бунт — Великий тлумачний словник сучасної української мови

Алфавітний покажчик

А 454 Б 770 В 550 Г 819 Д 1018 Е 326 Є 65 Ж 185 З 782 І 177 Ї 10 Й 11 К 733 Л 280 М 367 Н 640 О 337 П 1111 Р 723 С 879 Т 391 У 268 Ф 179 Х 159 Ц 83 Ч 132 Ш 144 Щ 23 Ю 14 Я 31