Боржник, а, ч. (узверт. боржнику).
1. Одна з сторін у борговому зобов'язанні, яка повинна передати майно, виконати роботу, сплатити борг тощо іншій стороні (кредитору).
— Дебітор.
2. Той, хто взяв у борг що-небудь, винен кому-небудь.
Див. борг.
Боржник в інших словниках
| Боржник — Великий тлумачний словник сучасної української мови |