Бик1, а, ч.; у зверт. биче.
1. велика свійська рогата тварина; самець корів; самець деяких порід диких рогатих тварин. • бугай.
— □ бичок, бичечок, бичисько, бичачий.
2. назва робочої тварини. • віл, круторогі мн., фольк.
3. мн. бики, ів. назва підродини великих рогатих ссавців, до якої належать тур, бізон, зорь та ін.
Бик2, див. бик.