Бидло, а, с.
1. збірн., розм. чотириногі сільськогосподарські свійські тварини.
— Худоба, скотина, худббина, животина, товар.
2. іст. зневажлива назва поневолених українських селян, яку вживали пани, зокрема польська шляхта.
3. лайл. про того, хто втратив свої людські риси й не гіден називатися людиною через потворні, жахливі дії, вчинки.
— Недолюдок, нелюд, бузувір, виродок, ірод, тварина, худоба, худббина, скотина.
Бидло в інших словниках
| Бидло — Великий тлумачний словник сучасної української мови |