Балкон — Тлумачний словник української мови

Балкон, -а, Ч.

1. Прибудований до зовнішньої стіни будинку на певній висоті майданчик з бальконами і сполучений дверима з внутрішнім приміщенням.

Балкончик, Балконовий, Балконний.

2. Верхній або середній ярус у залі для глядачів.

Балконовий, Балконний.