Істина — Тлумачний словник української мови

Істина, -и, ж.

1. те, що відповідає дійсності. — Правда.

2. твердження, судження, перевірене досвідом, практикою. — Дбгма, Постулат.

3. філос. достовірні знання, що правильно відображають реальну дійсність у свідомості людей.

Істинний, Істинність, присл. Істинно.