Істерія — Тлумачний словник української мови

Істерія, ї, ж.

1. психічне захворювання, вид неврозу з різноманітними порушеннями психіки, рухової сфери, розладом чутливості тощо, що характеризується підвищеною емоційною збудженістю й супроводжується риданням, сміхом, криком.

2. перен. хворобливий інтерес до чого-небудь, гарячкова діяльність у якомусь напрямі.

Істеричний

Істеричність

— присл. Істерично