Інтонація — Тлумачний словник української мови

Інтонація, ї, ж.

1. ритмомелодійний лад мовлення, що залежить від підвищення або пониження тону під час вимови.

2. тон, манера вимови, що виражають почуття мовця, його ставлення до предмета висловлювання.

3. правильність чи неправильність узятого тону під час співу або гри на музичному інструменті; втілення художнього образу в музичних звуках.