ІМ'Я, імені та ім'я, с.
1. особиста назва людини, що дається їй після народження.
- Від Ім'я кого, чого — за чиїм-небудь дорученням, проханням;
- В Ім'я кого, чого — заради кого-, чого-небудь; на честь когось, чогось;
- Іменем кого, чого, чиїм — на підставі влади кого-, чого-небудь, чиїгось авторитету;
- Ім'ям кого, чого — названий на честь, у пам'ять кого-, чого-небудь;
- На Ім'я: а) особистою назвою, а не прізвищем; б) (кого, чиє) призначений, адресований кому-небудь.
— Імення (Ймення), Наймення, розм. Назвисько; Кличка (у тварин).
2. уроч., рідко. словесне найменування, позначення кого-, чого-небудь.
- Називати (назвати) речі своїми (їх) іменами — говорити прямо, не прикрашаючи нічого, не добираючи слів і висловів, які пом'якшують що-небудь.
3. рідко. слава, репутація.